Розвиток освіти в селі Грем’яч

Історія розвитку народної освіти у дореволюційній Росії на прикладі села Грем’яч підтверджує, що царизм не був зацікавлений у просвіті працюючих мас. Не випадковим являється те, що значна частина жителів Грем’яча, особливо жінок, не вміли ні читати, ні писати. Вся система народної освіти в країні була побудована так, що діти працюючих  могли тільки отримати початкову освіту. Одним із типів початкових щкіл – були церковно-прихідські школи.

 Така церковно-прихідська школа, зі слів старих людей, була відкрита в Грем’ячі у 80-х роках XIX століття(приблизно у 1887 року).

 Однак до відкриття школи деякі винахідливі жителі села навчали своїх дітей читанню і письму в приватному порядку. Цим можна пояснити той факт, що до появи школи в селі окремі жителі з чоловічої статі вміли читати і писати. Але навіть і таких «освічених» в селі були одиниці.

 По даним Управління навчального округу в 1897 році в Грем’ячі на 3500 жителів була тільки одна школа. Грем’яцька церковно-прихідська школа була розташована в двох не пристосованих приміщеннях, а інша – у приміщенні так званої «розправи».

 У школі діти навчалися 2 – 3 роки в основному це були хлопчики, але більшість отримувала освіту за перший клас. Вчили дітей 1 – 2 вчителя. Діти навчалися читанню, письму і арифметиці. Але більше уваги в цій школі приділялося вивченню закону Божого, якому відводилась значно частина часу. Вчили закону Божому місцеві священники. У неділю всі учні повинні були з’являтися у церкву на молитву. Якщо який-небудь учень не з’являється в церкві, його карали.

 Житель Грем’яча Яцковський Трофим Іванович, 1880 року народження, згадує, коли він ходив у школу. Вчив його вчитель Єрошевський. В зимовий час було холодно, і він не пішов у церкву на молитву. Наступного дня учнів, які були відсутні на недільному богослужінні покарали. У самого Яцьковського від ударів лінійкою по долонях рук, руки розбухли і він після того в школу не пішов.

 Приблизно у 1902 році в Грем’ячі було побудовано земством шкільне приміщення, яке не зберігалося до наших днів, так названо «Карасівська школа». (Назва зберігалася тому, що там довгий час працював завідуючим Карась Семен Іванович).

 Школа називалася «Навчальне народне училище». Термін навчання у ньому тривав 4 роки. Спочатку в школі працювали всього два вчителя, потім чотири. У цій школі учні отримували деякі елементи знання з географії, історії. Також вивчався «закон Божий» обов’язковими щотижневими відвідинами церкви. Таким чином і ця школа знаходилась під контролем церкви.

 У перший клас цієї школи було прийнято 50 дітей, але потім більша частина з них залишали школу з різних причин: одні через відсутність одягу та взуття, інші тому, що були змушені йти працювати, допомагати по господарству тощо. Тому в 1906 році 4-й клас цієї школи закінчили тільки 11 учнів, а в 1911 – 14 учнів. Всього в 4 – х класах цієї школи в 1911 році було біля ста дітей. Приблизно в 1914 році ця школа була розширена за рахунок 2 – х кімнат по вулиці Карпилівці. У цьому приміщенні працювали два вчителя.

 У 1909 році в Грем’ячі було відкрито чотирикласне міське училище. Спочатку воно знаходилося в кутовому приміщенні на території бази сільпо. Це приміщення належало князю Голіцину і пізніше було знесено. Від нього тільки зберігся фундамент.

 У 1913 році було побудовано спеціальне приміщення школи. Хоча кількість учнів, які закінчували школу, зростала, але навчальний план і її програма були побудовані так, щоб її випускники не мали можливості продовжувати подальшу освіту. Діти грем’яцьких селян навчались тільки в початковій школі, бо класова система освіти у дореволюційний Росії дозволяла для дітей селян отримувати тільки початкову освіту. Середня та вища освіта для них практично була недоступна.

 Не випадково, що в Грем’ячі 75 % населення було неосвіченим. Тільки деяким випускникам Грем’яцької школи із числа жителів Грем’яча вдалося вступити до революції в учительські інститути чи на учительські курси, закінчити їх і працювати.

 Повалення царизму в лютому 1917 року, а потім Велика Жовтнева соціалістична революція призвела до росту народної освіти в Грем’ячі. Селянин почав тягнутися до грамоти, до знань, до книги. Тільки освічена людина могла розібратися в тих історичних подіях, що відбувалися в нашій країні з перемогою Великого Жовтня. Велика Жовтнева соціалістична революція докорінно змінила роботу школи, перетворила її в засіб комуністичного виховання підростаючого покоління. Школа стала демократично загально доступною для всіх, безкоштовною і світською.

 Восени 1920 року шкільна мережа в Грем’ячі була розширена, щоб охопити всіх дітей навчанням. Під школою були пристосовані додаткові різні будівлі.

 В Грем’ячі після громадянської війни працювала тільки школа I – ступенів, а школа II – ступенів припинила своє існування. Але є відомості, що в Грем’ячі був новий навчальний заклад у 1923 – 1924 роках. Вона зупинила свою роботу на початку 1924 року, а учасники були переведені в іншу школу.

 Мабуть, що це була школа робітничої молоді, які були на Україні в 1923 році. Тільки 1926 року у Грем’ячі наряду з чотирьохкласною трудовою школою починає розвиватись семирічне навчання.

 Одночасно в 1927 році була відкрита школа для молоді з чотирьохлітнім навчанням. В цій школі навчались комсомольці з всього Новгород-Сіверського району до 120 чоловік. Ця школа працювала до 1931 року.

 В  Грем’ячі у 1930 році була розширена шкільна мережа. Під школою було пристосовано багато будівель. Усі діти шкільного віку ходили до школи. Не вистачало навіть вчительських кадрів.

 У 1939 році почав працювати 8-й клас середньої школи № 2. В 1940 році було побудовано для середньої школи спеціальне приміщення, де нині розміщена середня школа, а СШ № 2 була переведена в стару будівлю.

 Напад на нашу країну німецьких фашистів, а потім окупації Грем’яча перервала роботу на 2 роки Грем’яцької школи. Гітлерівські загарбники завдали великої шкоди школам Грем’яча. Стара будівля була перетворена в конюшню, в кам’яній будівлі була розташована комендатура німецьких військ в Грем’ячі.

 З великими труднощами приходилось відбудовувати школу після вигнання Вітчизняної Армії фашистських загарбників з Грем’яча у вересні 1943 року. Не було підручників, зошитів, олівців, пір’я і інших шкільних приладів.

 В 1943 році у  Грем’ячі почала працювати одна середня школа в двоповерховій будівлі. Уроки в школі всі роки йшли в дві зміни. Тільки в 1959 році коли був ліквідований Грем’яцький район, школі було передано будівлі райкому партії і уроки почали проводитись в одну зміну. В 1959 році у новому приміщенні було встановлено парове опалення, значно покращився увесь навчальний процес.

 З 1959 року після прийняття закону про перебудову шкільної освіти, Грем’яцька школа почала переходити на 11-річне навчання з промисловим нахилом. В школі була створена промислова учнівська бригада, яка своїми силами кожного року на землі колгоспу «1 травня» вирощувала різні сільськогосподарські культури.

  Зараз в школі навчається 103 учні а директором працює Мельник Тетяна Петрівна.