З А К О Н  У К Р А Ї Н И 

Про загальну середню освіту 

 
Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють 

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; 
  • приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; 
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів; 
  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; 
  • захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
  • забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; 
  • постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; 
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв; 
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України. 

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

 

Рекомендація для батьків майбутнього ПЕРШОКЛАСНИКА

Наше завдання не в тому, щоб зробити себе необхідними нашим дітям, а навпаки, у тому, щоб допомогти їм навчитися, по можливості скоріше, обходитися без нас.    
(К. О. Конраді)

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками. Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати, що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до нього оточуючих: батьків, однокласників.

Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових умов навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий дискомфорт для психічного здоров'я школяра. Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким піддається школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути виконати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (невизначеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до певних наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.

Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, що саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:

своєчасність переходу від гри до навчання;

·         відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілкування з однолітками;

·         правильне виховання в сім'ї;

·         усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного значення навчання в школі;

·         у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

·         у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчання, а при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні цих труднощів.

·         Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати наступні правила:

1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1 — 1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дитина працює якийсь час самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується а час самостійної роботи збільшується, а, по-друге, тривалий час виконання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитивна мотивація.

2. Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтримувати цей темп (наприклад, повільне для дитини виконання завдання «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку, і служить причиною швидкого стомлення).

3. Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь предмета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у чому полягає їхня допомога.

4. При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійно виявити і виправити свою помилку.

У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:

- У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється. У цьому випадку матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.

- Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використовується агресивно-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це приводить до страху в дитини бути покараною і ображеною.

- Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утриматися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.

- У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, якау всьому невдоволенні батьків бачить свою провину.

Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з метою допомоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повинні:

встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, турботою та любов’ю;

·         вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успішність своїх дій;

·         спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додаткових завдань;

·         контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьківської уваги);

·         підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;

·         уміти вислуховувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілкування.

·         Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює режимні моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зниження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.

 

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКА

1. У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, збільшилася кількість уроків, тому збільшується час для підготовки до них.

2. У ваших дітей проблемний (переломний) період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, терплячими, небайдужими.

3. Програми містять більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, іноземних мов тощо.

4. Забезпечте вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками своїм дітям.

5. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, задані з різних предметів.

6. Дбайте про те, щоб дитина навчалася бути охайною у всьому, бережливою в ставленні до підручників.

7. Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

8. Стежте за порадами вчителів, записаними в щоденниках та робочих зошитах.

9. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя — прийдіть у школу, поспілкуйтесь з учителем.

10. Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, єдине ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері зростатиме ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного і від вас теж.

11. Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а треба терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

12. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною найдієвішим засобом виховання — прикладом.

13. Умійте ставити себе на місце дитини.

14. Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, бездіяльність — перший її ворог.

15. Намагайтеся придбати в сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу; заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, а привчайте до повсякденного читання художніх книжок.